Гуль (фольклор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуль
араб. غُول
Божество врелігія в доісламській Аравії[d]
Частина відрелігія в доісламській Аравії[d]
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
«Аміна виявлена з гулем», з оповідання Сіді Ноуман — «Арабські ночі»

Гуль (араб. غُول‎, вимова: [ɣuːl]) — істота з арабських міфів і казок, перевертень, що живе в пустелі, печерах, кладовищах і харчується мертвечиною, а також самотніми мандрівниками. Гулі — це істоти жіночої статі, яких зараховують до нижчого рангу джинів. Чоловічий варіант гуля має назву аль-кутруб, ці істоти живуть на острові аль-Кутрубія. Гулі мають потворний вигляд, за переказами — у них котяча голова, собачий тулуб, ослячі копита, що не зникають за жодних перетворень, у деяких казках «Тисячі і одної ночі» описуються гулі (чоловічої статі) з довгими вухами, якими вони можуть прикритись.

Гулі можуть перетворюватись на молодих, привабливих жінок, і таким чином вони заманюють самотніх чоловіків до себе в лігвище, де вбивають і поїдають їх. Гулів можна вбити звичайною зброєю, але вдарити нежить потрібно один раз, бо другий раз оживить її знову. А щоб гуль не зміг перетворюватись, потрібно вигукнути ім'я Аллаха. Згідно з уявленнями народів Середньої Азії, гулі живуть у криницях, болотах, на полях битв, харчуються загиблими разом із воронами. Мають страшну зовнішність: синю, слизьку, мертвецьку шкіру. Людей бояться й уникають.

Першим джерелом в якому йшлося про гулів були записи арабських народів, котрі вони отримали від людей месапотамії. Там говориться, що Галлу був аккадським демоном з потайбіччя, «відповідальним за викрадення бога флори Дамузі (Таммуза) до царства смерті» (Micha F. Lindemans). Оскільки Аккад і Шумер були дуже близькі до аравійських пустель, арабські бедуїни, які контактували з месопотамськими культурами, могли запозичити вірування від аккадців.

У культурі

[ред. | ред. код]

Гулів згадують у своїх творах Говард Лавкрафт і Роберт Говард, Анджей Сапковський. Саме від них походить назва зорі Алголь.

У кінематографі

[ред. | ред. код]
  • Гелсинг — гулі представлені як людиноподібні створіння, які харчуються людським м'ясом. Гулем стає вкушена вампіром людина, якщо вона не була незайманою. Своєю чергою, вкушена гулем людина також стає гулем. Гуль є своєрідним аналогом зомбі — він повністю підкоряється волі вампіра. Після смерті свого «творця»- вампіра гулі також помирають — окрім тих, які були створені фриками (людьми, перетвореними на вампірів «штучно» — шляхом хірургічного втручання). Якщо людину вкусив фрик — вона в будь-якому випадку стане гулем. Гулі можуть використовувати вогнепальну зброю і виживати при дуже важких пораненнях, однак, як і вампіри, вразливі до срібла і гинуть від сонячного світла.

У відеоіграх

[ред. | ред. код]

В багатьох відеоіграх гулів також називають вурдалаками.

  • У іграх серії Fallout гулі — люди, тіла яких зазнали змін під впливом радіації. Живуть доволі довго, в порівнянні з людьми, а через зовнішній вигляд, деякі люди називають їх живими мерцями.
  • У іграх серії The Witcher.
  • Warcraft 3: Reign of Chaos і Warcraft 3: The Frozen Throne — гулі/вурдалаки представлені як живі мерці, схожі на спотворені скелети з довгими кігтями. Вони здатні добувати ресурси (валити ліс своїми кігтями) і лікуватись, поїдаючи трупи.
  • Castlevania: Lords of Shadow — гулі представлені як нерозумні людиноподібні істоти, які мешкають під землею (зазвичай на цвинтарях) і харчуються трупами. Предками гулів були люди, які стали чудовиськами через постійне споживання гнилого людського м'яса.
  • Amnesia : Rebirth — гулі надзвичайно схожі на зомбі, хоча, на відміну від них, живі. Коли вони трансформуються, то зберігають частину свого інтелекту. Їхня фігура по-нездоровому струнка, що дозволяє їм лазити тунелями та норами, випуклі вени покривають більшу частину тіла і, здається, розходяться від очей (на ранніх стадіях трансформації) і доходять до рук та зап'ясть. Рот має безліч зубів, а, оскільки губи відсутні, то рот взагалі не закривається взагалі. Зуби надзвичайно гострі, тому часто нагад��ють укуси тварин, через що визначити хто убив людину — гуль чи звір — неможливо. Первинні симптоми трансформації людини показуються в появі деяких чорних вусиків, які вповзають в шкіру навколо очей і в самі очі, затемнюючи зір жертви та посилюючись разом з негативними емоційними станами людини, а саме страхом, тугою і болем. Провали в пам'яті й генералізована короткочасна амнезія наростають в період подальшої трансформації, супроводжуючись все більшою втратою почуття людяності. Потім слідує почуття голоду, яке, мабуть, ніколи не задовольняється вбивством або їжею. В кінцевому підсумку, саме воно стає неконтрольованим, і в цей момент трансформація практично завершується.

Джерела

[ред. | ред. код]