Apple Pippin — назва мультимедійного комп'ютера, спроектованого Apple Computer в середині 1990-х. Він базувався на 66-МГц PowerPC 603e процесорі і працював під управлінням урізаної версії Mac OS. В Apple хотіли створити недорогий комп'ютер, призначений для програвання мультимедіа на CD, і, в основному, ігор, але який також функціонував би як мережевий комп'ютер. Pippin містив 4-швидкісний CD-ROM привід і відеовихід, що дозволяв підключати консоль до стандартного телевізора.

Pippin
The Japanese Bandai Pippin (Atmark Player) and wireless controller
ВиробникBandai
Типдомашня ігрова консоль
Покоління5
Дата виходу1 вересня 1995
Дата завершення виробництва1997[1]
Центральний процесорPowerPC 603d
НосійCD-ROM
Засоби керуванняAppleJack
Продано одиниць42,000
ПопередникPlaydia

Apple ніколи не збиралася випускати Pippin на своїх потужностях. Корпорація мала намір продавати ліцензію на виробництво стороннім компаніям, за моделлю невдалого 3DO. Однак, єдина компанія яка випустила свій Pippin за ліцензією — Bandai. Коли Bandai Pippin був випущений в (1995 в Японії; 1996 в США), ринок консолей давно вже був зайнятий Nintendo 64, PlayStation і Sega Saturn, які були набагато потужнішими, ніж Pippin. До того ж, існувало дуже мало програмного забезпечення для Pippin, і його єдиним виробником була Bandai. Коштував $ 599 при запуску і рекламувався як дешевий комп'ютер, система більше позиціонувалася як ігрова консоль, але в порівнянні з іншими консолями будучи дуже дорогим.

Зрештою, Pippin був технологічно слабкий, оскільки це був останній гравець в 3D-поколінні ігрових систем. Версія Bandai померла швидко, вийшовши вкрай обмеженим тиражем в США і Японії.

У травні 2006 Pippin був названий [2] PC World Magazine одним з 25 найгірших технічних продуктів за весь час.

Ігри

ред.

Див. Також

ред.

Примітки

ред.
  1. Snow, Blake (4 травня 2007). The 10 Worst-Selling Consoles of All Time. GamePro.com. Архів оригіналу за 8 травень 2007. Процитовано 25 листопада 2007.
  2. The 25 Worst Tech Products of All Time. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 20 травня 2015.

Посилання

ред.