Головна сторінка

Три мушкетери. (Дніпропетровське, 1929)

Александр Дюма (батько)

Фелтон перетяв йому дорогу.

— Я вас уклінно прошу, — сказав він, — підпишіть наказа про звільнення леді Вінтер. Згадайте, що це жінка, яку ви збезчестили.

— Геть звідси, а то я покличу людей, і вас закують у кайдани.

— Нікого ви не покличите, — відказав Фелтон, кидаючись між герцоґом і дзвоником, що стояв на інкрустованому сріблом столику. — Стережіться, мілорде, ви тепер у руках божих.

— У руках диявола, хочете сказати ви, — підніс голос герцоґ, аби притягти до себе увагу, та не прикликаючи безпосередньо нікого.

— Підпиші��ь, мілорде, підпишіть наказа про звільнення леді Вінтер, — настоював Фелтон, простягаючи до герцоґа папір.

— З примусу? Ви глузуєте з мене. Гей, Патріку!

— Підпишіть, мілорде!

— Ніколи.

— Ніколи?

— Сюди! — згукнув герцоґ і зараз же схопив шпаду.

Та Фелтон не дав йому часу витягти її з піхов: він мав у себе на грудях ніж, яким поранила себе міледі, і кинувся на герцоґа.

Тої ж хвилини до кабінету ввійшов Патрік, скрикнувши:

— Мілорде! Лист з Франції!

— З Франції? — промовив герцоґ і забув усе, згадавши про особу, від якої надійшов цей лист.

Фелтон скористувався цим і встромив ніж у бік герцоґа.